Не один учитель, бувало, потай та з сумом думав саме так про свого учня. Усі намагання навчити його чомусь для майбутнього життя здавалися марними. Однак, якою великою була радість, коли через багато років довідуєшся, що з цього учня все ж щось вийшло і він став успішною людиною. Посіяні учителем зерна у кінцевому результаті принесли плоди.

Коли ми живемо за вірою, то не одразу бачимо результати своєї поведінки. Утім,  насіння, буває, падає на непідготовлений ґрунт. А, можливо, ще не прийшов час і треба набратися терпіння; зміни вже відбулися, але ми їх просто не помічаємо. Якщо ми живемо відповідно до Євангелія, служимо Господу і розповідаємо ближньому про свою віру, то сіємо добрі зерна. Коли вони впадуть на сприятливий ґрунт сердець людей, які оточують нас, то Бог сприятиме тому, аби вони проросли й принесли плід. Якою ж неймовірно великою буде тоді радість!

Імпульс з богослужіння Першоапостола