Чи міг би хтось собі уявити, які виклики піднесе нам 2020 рік, який нещодавно завершився. Населення усього світу було уражено вірусом, який призвів не тільки до сотні тисяч смертей, а й змінив наше повсякденне життя. 

Несподіванкою були для нас захисні заходи, від нас вимагали проявляти обережність й обачність. Істотно обмежили наше спілкування. Одне з вимог надовго залишиться в нашій пам’яті: «Прошу дотримуватися дистанції!» Ми поступово звикали до нових правил спілкування з людьми з найближчого оточення.

 Пандемія відчутно торкнулася організації наших богослужінь, занять з дітьми і молоддю, а також інших церковних заходів. Нас об’єднує тепер спільний біль: єднання у вірі – це не щось саме собою зрозуміле! 

Ми, новоапостольські християни, не належимо до товариства за спільними інтересами. Віруючі, які народилися згори, від Води й Духа, становлять спільноту і належать до громади, єднання для якої є життєвою необхідністю. Це виявилося по-особливому в останні місяці року. Апостол Павло писав про це так: «Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом … 

Таж Бог розподілив члени — кожного з них — у тілі, як хотів» (1-е Корінтян 12, 13 і 18). Отже, Бог наділив це тіло Главою, Ісусом Христом. Навколо Нього збирається громада, аби поклонятися Богу, сповідувати перед Ним і ближнім свої провини, а також отримувати настанови й духовну опіку. Тому єднання з Христом, а також – з сестрою і братом по вірі під час богослужіння є життєво необхідним. 

Чому Бог так ускладнив спілкування з Ним? Чи можна сповідувати віру в Бога, перебуваючи на відстані від Церкви? Дехто стверджує, що можна йти до Бога і без єднання з братами й сестрами по вірі, і що без недоліків людського співіснування наш зв’язок з Богом буде ще міцнішим. Бог, звичайно, звертається до кожної людини зокрема, якщо вона сповідує віру в Нього. Але чи можемо ми самим собі звіщати Божу волю і самі з собою святкувати Святе Причастя? Більше того, віра живиться і зміцнюється проповіддю (Римлян 10, 17). 

Єднання віруючих – це ознака теперішнього й майбутнього Божого Царства. Отже, ми маємо бути вельми вдячними за те, що Бог об’єднав нас у громаду, якій обіцяв Свою присутність щоразу, коли вона збиратиметься (Від Матвія 18, 20). Нехай, попри відмінності, а іноді й конфлікти, нас ніщо не відлучить від громади. Церква на відстані – Божі діти її такою не уявляють. 

Вольфґанґ Шуг

ДАТА НАРОДЖЕННЯ: 31.12.1958 р. 

ПРОФЕСІЯ: маркетинговий менеджер, інженер

 АПОСТОЛ з 18.09.2005 р.

 РЕГІОН ДІЯЛЬНОСТІ: північно-східний регіон Регіональної церкви «Західна Німеччина», а також Азербайджан і Грузія

 

Джерело: Часопис “Наша ciм’я” випуск 2, лютий 2021