Дорогі брати й сестри, ми живемо у дуже незвичний час: іноді у нас відбуваються богослужіння, а іноді – ні; іноді ми святкуємо Святе Причастя, а іноді – ні. Це викликає чимало питань – їх так багато, що я навіть не в змозі на них відповісти. Одним з них є: «Чи є Святе Причастя сьогодні менш важливим, ніж раніше?»
Моя відповідь очевидна: «Святе Причастя є і сьогодні важливим! Це таїнство Христової Церкви, а, отже, дар Божественної милості для нас, людей». У цей особливий час я хочу нагадати про народ Ізраїлю, зокрема про час, коли Бог вів його пустелею і вони не мали що їсти. Якби Бог не давав їм манну, то вони померли б з голоду.
Отже, вони повністю залежали від Божої помочі. Бог кожного дня давав їм манну, яку вони мали з’їдати у той же день. Люди, які зберігали її до наступного дня, з’ясовували, що вона псувалася і була непридатною для споживання. Тільки на шостий день Бог дав людям подвійну порцію. Це була та сама манна, але вони могли зберігати й харчуватися нею і на сьомий день. Так Бог хотів показати Своєму народові: «Я дбаю про вас! Якщо Я даю щось, то ви маєте брати від Мене. Те, що Я даю, буде вам завжди достатньо».
З нами сьогодні відбувається те саме. Ми довіряємо Богові й вчимося ще більше довіряти Йому: Його любові, Його турботі й всемогутності. Так, Святе Причастя потрібне нам. Приймаймо його кожного разу, коли Бог дарує нам його. А якщо Він допускає, що ми не можемо приймати його, то Він подбає про те, аби проскури, яку ми спожили востаннє, вистачило до наступного разу.
Я вірю в це!
Із сердечними вітаннями, ваш Жан-Люк Шнайдер