Те, що робить Бог, людям часто важко зрозуміти. Вони запитують, чому Він допускає те чи інше, чому не відвертає лихо. Люди, буває, не погоджуються з Богом. Окрім цього, людина схильна переоцінювати себе й вірити, що здатна навіть перевершити Бога. Хіба не це було одним із головних мотивів гріхопадіння? 

Подібне відбувалося з Апостолом Петром. Іноді він узагалі не погоджувався з тим, що чинив чи говорив його Вчитель. Бо воно просто виходило за межі його розуміння. Ісус це добре знав. Саме тому Він ставився з розумінням до Свого учня і мовив: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім» (Від Івана 13, 7). 

Наша втіха полягає у тому, що Бог не звинувачує нас, коли ми не розуміємо чогось. Він терпеливо ставиться до нас і це не заважає Йому продовжувати працювати над нашим спасінням. Він, немов Отець, добре знає, що нам годі все збагнути; тому не відштовхує нас від Себе – навіть тоді, коли ми поводимо себе, немов зухвала дитина. Якщо ми, попри випробовування, усе ж вірно тримаємося Бога, то відчуватимемо знову й знову, що Він дарує нам мир і радість.

 Імпульс із богослужіння Першоапостола