Дорогі брати й сестри по вірі! Чи знаєте ви історію про Ісуса, коли Він уголос читав Тору в синагозі в своєму рідному місті Назареті? Він читав з Книги пророка Ісаї 61, 1–2, де, зокрема, мовиться: «Дух Господа Бога на Мені, бо Господь Мене помазав. Він послав Мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених». Після цього Ісус оглянув людей, які зібралися в синагозі, і сказав, що це Він (пор. Від. Луки 4, 21). 

Ісус не раз наголошував на тому, що прийшов до вбогих, пригноблених, хворих і засмучених. Адже саме вони по-особливому потребували Його. Він прийшов з благою звісткою до всіх людей, які кажуть про себе: «Я, насправді, не вбогий, не пригнічений, не хворий і не засмучений. Адже Євангеліє призначене саме для мене». Хоча Ісус веде тут абсолютно конкретно мову про вбогих, однак звертається до вбогих у переносному значенні цього слова. Це люди: які смиренні й знають, що їм потрібна Господня благодать, які страждають від того, що гріх віддаляє їх від Бога, які поневолені гріхом. Ісус саме їм звіщав Євангеліє і послав Апостолів, аби вони поширювали його вчення. 

Як сучасні Апостоли, так й усі ми, послані Богом, аби звіщати Євангеліє. Євангеліє призначене для всіх людей, бо всі вони потерпають від гріха. Бог доручив нам сказати: «Бог бажає звільнити людей від гріха й повернути їх у єднання з Ним». Одні люди приймають Євангеліє, а інші – ні. Нехай це не бентежить нас. Бо це не перешкодить Господові завершити Свою справу. 

З сердечними вітаннями, ваш Жан-Люк Шнайдер