На цій землі відбуваються неприємні, навіть жахливі речі, яким ми часто не можемо дати пояснення. Тому створюємо образ ворога, якого звинувачуємо у всіх своїх бідах. Ним може бути цілий народ, певна група людей чи навіть сусіди. Абсолютно байдуже, чи причетні вони до наших бід, чи ні. Люди шукають просто «цапа-відбувайла», якого ненавидять, і на якого можна вилити ввесь свій гнів, викликаний ситуацією, у якій вони опинилися. Чимало розбрату й страждань виникло внаслідок такого розуміння! Нам не треба створювати образ ворога, бо ми його знаємо.

Ним є не ті чи інші люди, а зло! Саме його нам треба долати. Небезпечним для нашого спасіння, однак, є не зло, яке люди коять по відношенню до нас, а наша реакція на нього. Тут нам, як завжди, важливо уподібнюватися до Христа. Він ніколи не створював образ ворога. Адже було очевидно, хто засудив Його, хто чинив наругу й урешті вбив Його. Ісус дивився цим людям у вічі. Утім, Він добре знав, хто насправді відповідав за Його страждання. Тому Він молився за цих людей: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Від Луки 23, 34); і переміг Свого – нашого – ворога, зло.

 Імпульс із богослужіння Першоапостола.