У час Христових страстей християни по-особливому вшановують пам’ять про страждання і смерть Христа. У Біблії не раз мовиться про те, що сповідувати віру в Ісуса, означає ділити з Ним Його страждання. Господь, зокрема, мовив: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною» (Від Луки 9, 23). Страждати з Христом означає, перш за все, не очікувати, що Бог відверне від нас будь-які біди й негаразди. Ісус, улюблений і досконалий Божий Син, ділив долю Своїх сучасників. Він був Божим Сином, однак до Нього не ставилися по-особливому. Навпаки, Йому довелося зазнати чимало страждань.

Отже, нам годі вимагати від Бога, аби Він покращив наше життя і нам жилося краще, ніж іншим людям тільки тому, що ми служимо Йому. Ми, подібно до Ісуса, маємо також чинити опір злу, яке має на меті відокремити нас від Бога і сіє кукіль там, де ми сіємо добрі зерна. Страждати з Христом – означає бути непохитними, протистояти нападам зла, зберігати вірність і служити Богові до самого кінця. І останнє, але не менш важливе: Ісус також брав участь у стражданнях Своїх ближніх і плакав разом з тими, хто був у смутку. Це виснажує й завдає біль.

Звісно, іноді легше відсторонитися і залишити свого ближнього напризволяще. Але саме так ми страждаємо з Христом. Не треба непокоїтися, якщо нам це не завжди вдається, але хто ділить з Христом страждання, той отримує від Нього силу і благословення.

Імпульс із богослужіння Першоапостола