Конкретні прояви віри в різних країнах світу різняться в залежності від обставин життя. Одну з моїх закордонних поїздок 2005 року я здійснив у Німеччину, де з нагоди П'ятидесятниці взяв участь у Міжнародному Зібранні Апостолів. Коли я порівнюю життя тамтешніх братів і сестер по вірі з умовами життя у себе на батьківщині, то мушу сказати, що вони живуть усе ж доволі самотнім життям. Не так, як у Кенії, де брати й сестри живуть переважно своїми великими родинами, об’єднаними в сільську громаду. Утім, брати й сестри Німеччини можуть набагато легше об'єднуватися в спільноту віруючих завдяки наявності доріг, автомобілів й інших транспортних засобів. І вони були вельми щасливими прийняти в себе Першоапостола й Апостолів з усього світу.

 Я з теплотою згадую про це. Окрім факторів, що залежать від загальних обставин життя, є те, що притаманне усім нашим громадам. Визначним елементом життя за вірою, який абсолютно не залежить від зовнішніх факторів, є молитва. Мій досвід учить: люди, які разом моляться, краще єднаються один з одним. Господь, як мовиться в Євангеліях, часто молився та учні наполягали, аби Він навчив їх молитися. Бо молитва – це важливий елемент життя за вірою. 

Ми можемо і маємо молитися про себе наодинці, у сім'ї та в громаді. Утім, як у молитві, так й у житті ми маємо особливо зосереджувати свою увагу на Другому Пришесті Христа. Поряд з молитвою, істинно живе спілкування та єднання є також одним із стовпів нашого життя за вірою. Існує чимало форм такого живого спілкування. Однією з них є душпастирські відвідини. Інша форма живого спілкування практикується у нас на батьківщині, коли всі ми збираємося вдома у когось із членів Церкви і в тісному колі святкуємо Божі любов і благодать; ми спільно дякуємо Богові за Його благодіяння, як-от, коли з’являється немовля на світ. Єднання передбачає також роботу з молоддю: молодіжні зустрічі, богослужіння для молоді й інші молодіжні заходи.

Важливим імпульсом для кращого пізнання нашої віри є 10-та глава Катехізису Новоапостольської Церкви, яку я рекомендую прочитати всім. Ця глава має назву «Учення про прийдешнє». Ми, Божі діти, щиро й непохитно віримо в те, що не житимемо вічно в цьому світі, а незабаром потрапимо на весільний бенкет і потім будемо правити разом з Ісусом Христом. Важливо розмірковувати над цим і таким чином засвоювати знання про нашу віру. Окрім цього, нам треба втілювати в життя те, про що ми довідуємося під час богослужінь з Божого Слова, і відводити в своєму серці простір для діяння Святого Духа. Служіння в Господній справі передбачає особливу працю з молоддю і дітьми. Адже молодь і діти – це майбутнє Церкви. Зробімо все від себе залежне, аби вони сповідували непорушну віру й поступово перебирали на себе наші завдання.

Френсіс Катана

ДАТА НАРОДЖЕННЯ: 10.02.1972 р.

ПРОФЕСІЯ: гід-екскурсовод

АПОСТОЛ з 11.04.2004 р.

РЕГІОН ДІЯЛЬНОСТІ: Кенія

Джерело: Часопис "Наша ciм’я" випуск 6, червень 2023