У пісні, яку хор часто виконує перед початком богослужіння, є звернення до Бога з проханням: «Учини мене спокійним!» Як Бог робить це? Він, звісно, може звеліти: «Заспокійся, негайно!» Тоді б усі ми вмить завмерли і настали б спокій і тиша. Але Бог не так сповнює нас спокоєм і тишею. Спокій викликає у нас не Боже слово само по собі, а він народжується у глибині нашого серця. Саме Святий Дух, Який Своїм даром живе у нас, турбується про спокій і тишу. Від нас залежить, чи ми своїм серцем почуємо голос Святого Духа й дозволимо Йому діяти у нас. Святий Дух нагадує нам про те, Ким є Бог. Це всемогутній Бог, Який у Своїй славі й величі присутній на богослужінні. Якщо ми усвідомимо це, то сповнимося мимоволі спокоєм. Якщо я знаю, хто саме стоїть у цю мить переді мною, – усемогутній Бог, Творець усього сущого, Син Божий, Який утілився заради мене в Людину, Який віддав заради мене Своє життя, Який є досконалим і не вчинив жодного гріха, – то тиша й спокій наповнять мене. Святий Дух також утішає нас. В Ісаї 66, 13 мовиться: «Як утішає когось рідна  мати, так Я буду вас утішати …». Милостивий Бог щиро притискає нас до Свого серця і мовить: «Не хвилюйся, Я поруч, Я люблю тебе». Це не вирішує наші проблеми, але заспокоює серце подібно до того, як дитина заспокоюється, коли мати пригортає її до свого серця. Готуючись до богослужіння, ми маємо просити в Господа: «Учини мене спокійним», а потім дослухатися до голосу Святого Духа, Який живе в наших серцях.

Імпульс із богослужіння Першоапостола