"Це чиніть на спомин про Мене" – слова, які ми чуємо під час кожного святкування Святого Причастя. У Катехізисі зазначено, що ламання хліба і подяка Богові нерозривно пов'язані між собою.

Відзначаймо, отже, завжди Святе Причастя у пам'ять про дари, які ми отримали від Бога — Отця, Сина і Святого Духа. Дякуймо Богові за своє життя, за спасіння, за довершення.

Дякуймо Йому за Церкву, за апостольське служіння, за Його справу спасіння і відкуплення, за громаду, у якій почуваємося як удома. Свою вдячність за Божі дари ми виражаємо також, коли робимо те, що до вподоби Богові: прощаємо ближньому дрібниці, що відбуваються у подружжі, у сім'ї чи в громаді. Дрібниці, які все ж здаються нам такими великими, що іноді навіть через місяці ми помічаємо: вони все ще гіркотою віддають у нашому серці і їх ми не простили.

Ми очікуємо, аби інша сторона зробила перший крок назустріч, вибачилася і пообіцяла виправитися. Це отруює нашу душу, порушує наші стосунки з ближнім. Якщо ми дійсно хочемо дякувати Богові за все добре й прекрасне, що Він чинить для нас, то прощаймо! Нехай старе залишиться у минулому й простимо дрібниці, які, власне, не є вже такими значними, але отруюють наше життя в сім'ї чи в громаді. Забудьмо про них.

Перестаньмо говорити про них. Це прекрасне вираження нашої вдячності Богові за Його дари – утім, завжди, а не тільки під час святкування Святого Причастя.

Імпульс із богослужіння Першоапостола