Але чим більше роздумуєш про перемогу, тим більше приходиш до розуміння того, що тут мова йде, скоріше, про малi речi. Адже, по більшій частині, доводиться перемагати не великі згубні пристрасті, а звичайну людську манеру поведінки, яка протистоїть волі Божої. Наведемо один приклад: коли Мойсей був покликаний вивести народ Ізраїлю з полону єгипетського, у нього були певні сумніви – абсолютно і цілком людська реакція. Сьогодні в професійному житті говорять про «фрондерiв» (або «перестраховиків») – людей, які завжди і у всьому висловлюють свої заперечення та сумніви. Свого часу Господь не визнав заперечення Мойсея. У Священому Писанні навіть йдеться, що Він розгнівався на нього (див. Вихід 4, 14). Мойсей повинен був перемогти свої сумніви і застереження.

Коли кличе Господь, немає місця запереченням і сумнівам. Потрібно просто робити те, що Він хоче.

Давайте подивимося на самих себе. Нас просять взяти на себе якесь доручення, взятися за щось в громаді – як же швидко при цьому в голові виникає думка: «Саме я! Інші ж можуть це зробити набагато краще! »

Давайте згадаємо притчу, в якій Ісус Христос розповів про те, як одна людина послала рабів своїх запросити гостей на великий шлюбний бенкет. Як реагували запрошені? Зовсім по-людськи: «Ми б залюбки прийшли, але ми ще повинні зробити те чи інше. Може, пізніше, але не зараз, зараз для цього зовсім не підходящий момент ». Давайте поглянемо в наші дні. Хіба ця тема не є сьогодні надзвичайно актуальною? Господь однозначно дає зрозуміти, що Йому не завгодно: нерішучість, зволікання та повільність, заперечення. Коли Він кличе, потрібно неодмінно перемогти все це.

І на закінчення ще одна думка. Перемога – як двері: можливо, слід прикласти деякі зусилля, щоб відкрити їх. Але тільки, коли ввійдеш через них, тоді переживеш Бога особливим чином. Лише тоді на тебе зійде вся повнота благословення!

( З богослужіння першоапостола)