Травень 2011: Нагадувати – будити – зберігати

Коли читаєш послання апостолів в Новому Завіті, з подивом відкриваєш, що вже за часів перших апостолів на порядку денному були питання збереження, підтримки і нагадування про важливість змiсту віри і пізнання.

Якщо подумати про те, що ці послання за часом їх створення були дуже близькі рокам життя Ісуса Христа – в одному місці апостол Павло пише, що ще живі більшість свідків воскресіння, – тоді дивує те, які небезпеки, ймовірно, виникли в юних громадах через дуже короткий час: основоположній зміст віри втрачав своє значення, стирався з свідомості багатьох або просто покривався або завантажувався чимось іншим.

Чим інакше можна пояснити те, що апостоли майже з благанням у голосі зверталися до громад з формулюваннями типу: «Нагадую вам, браття …», «Я хочу нагадати вам …», «Це вже друге послання пишу до вас, улюблені, у них нагадуванням … »?  Цілком очевидно існувала небезпека зволікання і – як сьогодні б сказали – необхідність діяти: вирішальний зміст віри необхідно було зберігати, знову будити і знову викликати у свідомості. Таким чином, з самого початку завданням апостолів була необхідність підтримувати в стані неспання те, що не повинно було заснути, і знову будити те, що заснуло тут або там. Хіба це не стосується в ще більшому ступені і сьогоднішніх апостолів?

Також і я, як першоапостол, бачу своє завдання в тому, щоб підтримувати в стані неспання або – якщо необхідно – знову пробуджувати боже в громадах по всьому світу. Всі ми знаємо з власного досвіду, що з плином часу з’являється втома. Так, можна також втомитися і у вірі – і тоді віру необхідно знову пробудити, наповнити новим життям. Часом я чую від молодих людей, що вони ще не вiдчули Бога по-справжньому. У таких випадках я раджу жити своєю вірою цілком свідомо – по-справжньому цілком і повністю перейнятися новоапостольською вірою. І тоді з’являться переживання віри, які знову збудять віру до нового життя.

А як йдуть справи зі старшим поколінням, у якого віра тут і там теж повинна бути пробуджена? – Згадай ж про те, що ти вже пережив у вірі! Перерахуй всі дари милості і знову підніми на поверхню те, що з плином часу було покрито іншим або засипано. Оживи все це знову в своїх спогадах, щоб це знову могло служити тобі до благословення.

Надія на день Господній – як легко вона може бути витіснена на задній план, як швидко вона може заснути! Так, надія на день Господній може потонути в турботах життя.

Звичайно, надія не кожен день однаково яскраво виражена і жива; ми, люди, часом схильні до коливань. Однак це стає небезпечним тоді, коли надія засинає, бо знову її розбудити дуже складно. Давайте не дозволимо, щоб це зайшло так далеко: надія на день Господній повинна залишатися живою і не повинна бути покрита чимось іншим. Турбота про це – і є головне завдання апостолів у наш час.

( З богослужіння першоапостола)