Коли людина промовляє до Бога молитву, то бажає привести щось у рух. Молитвою вона розповідає Богові про свої турботи і проблеми й, образно кажучи, приводить у рух чи зворушує Його серце.

Коли ми молимося за свого ближнього, то також бажаємо зворушити серце Бога й розчулити Його. 

Коли ми молимося про Друге Пришестя Христа, то також бажаємо привести щось у рух, аби врешті решт осягнути мету нашої віри. Однак, виникає запитання: «А чи зворушене наше серце, коли ми молимося до Бога?»

Питання можна поставити ще по-іншому: «Чи можемо ми своїми молитвами зворушити й розчути

 серце Бога, якщо молимося без внутрішнього зворушення?» Очевидно, ні! Навіть якщо ми молимося день у день і просимо про одне й те ж, то Бог вислуховує молитву людини, душа якої зворушена, і яка в своєму житті приводить щось у рух.

Імпульс із богослужіння Першоапостола

НС, 10/2019