Перу давньогрецького поета Езопа належить байка «Лев і Коза». Вона завершується настановними словами: «Довіряй, але перевіряй» Подаємо її короткий виклад: «На високій горі над кручею паслася Коза, яку побачив Лев. «Спускайся вниз, – сказав Лев. – Поглянь, яка тут трава висока і які буйні кущі!» «Вельми дякую тобі за пропозицію, – мовила мудра Коза, розпізнавши задум Лева. – Однак, здається мені, що ти турбуєшся не про мою, а про власну ситість! Адже так! Тут на горі я почуваю себе безпечно, а внизу ти одразу проковтнеш мене». Довіряй, але перевіряй!» Такою є ця байка. Отже, і в давнину було нелегко знайти вірну людину, яка виконувала б усе, що обіцяла, і чесно розповідала про свої наміри. Лев з наведеної байки хотів мати вигоду, а тому показав Козі лише привабливу сторону правди й змовчав про свої лихі наміри. Коза, на щастя, розпізнала їх і не піддалася на спокусу Лева.

Ця проблема існує досі: кому можна довіряти? Хто скаже мені цілковиту правду? Хто шукає не власної вигоди, а користі для мене?

Людям властиво зосереджуватися не на позитивному, а на гіркому досвідові і з цієї причини не довіряти ближньому. Підприємцям, банкірам, рекламодавцям, журналістам, страховим агентам дедалі важче здобувати довіру людей. Кожна друга людина не довіряє представникам цих професій; а політикам – лише кожна сьома.

А що мовиться про це у Святому Писанні. Адам і Єва, перебуваючи в раю, довірилися тому, хто звабив їх напівправдою і зухвалою брехнею. І ця історія продовжувалася: У Псалмах, збірці пісень Старого Заповіту, знаходимо чимало місць, у яких псалмоспівці описували людей, які були віроломними й таких, що були достойними довіри. Про коліна Ізраїлю після грандіозного звільнення з єгипетського поневолення було мовлено, що вони «зрадили, як і батьки їхні». Отже, тільки Господь є істинно вірним: «… вірність Твоя по хмари». Псалмоспівець мовить, що Господня вірність є безмежною і вічною.

Апостол Павло мовив, що Ісус Христос виявив неабияку вірність. Бог вірний навіть тоді, коли ми проявляємо невірність. «Коли не віруємо, Він зостається вірним, бо Сам Себе зректися не може». Отже, Ісус Христос є найвищим відображенням Божественної вірності.

 Вірність – якщо від неї залежить існування людини – це надзвичайно цінна чеснота. У час написання Псалмів вагомим для існування людини було те, що Божі вірність, доброта й поміч, а також Його захист від ворогів були бездоганними. Без них людині загрожувало б горе чи навіть смерть.

Ісус вельми рідко вів мову про вірність. Знаковим, отже, є місце, в якому Він усе ж мовив про це: слугу, який, коли Господь повернеться, не дріматиме і виявиться готовим служити; слугу, який щодня чекає на Його прихід, Господь називає «вірним».

 Довіряй, але перевіряй!

Джерело: Часопис “Наша ciм’я” випуск 8, серпень 2019