Учас Адвенту по-особливому проявляється протиріччя між вимогою і реальністю. Вимога: інтенсивно готуватися до Різдва Господнього! Реальність: інтенсивно готуватися до відзначення Різдва! Ви, звісно, небезпідставно запитаєте: у чому ж тут протиріччя? Саме так! Його, здається, немає. Однак досвід показує, що воно усе ж існує. Дотримання посту в минулі сторіччя, утримання від земних благ, зосередження на дарі, який людство отримало 2000 років тому і який змінив світ та приніс спасіння, а також на великій події, яка ще має відбутися, тобто на Другому Пришесті Божого Сина, сьогодні, без сумніву, перетворилося на велике свято з щедрим даруванням.
І, як це часто буває з нами, людьми, добра справа втратила своє призначення і перетворилася у безглузду рутину, у традицію, яка мимоволі наповнилася іншими цінностями. Пророк Ісая ще в епоху Старого Заповіту дорікав ізраїльтянам, що їхні богослужіння й обряд жертвоприношення настільки зіпсувалися за століття, що не викликають у Бога радість, а радше – занепокоєння. Людина зіпсувала свої стосунки з Богом. Цей уривок з першого розділу Книги пророка Ісаї має ще одне особливе відношення до відзначення Різдва: у різдвяних вертепах, що встановлюються в церквах й оселях у час Різдва, поруч з вівцями знаходяться віл й осел, хоча жоден євангеліст не веде про них мову.
Ці тварини є знаком того, що все творіння радіє спасінню. Ісая робить ще один крок уперед і показує, що тварини є розумнішими від людей: «Віл знає господаря свого, а осел — ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє» (Ісая 1, 3). Отже, віл та осел у різдвяному вертепі символізують те, що творіння знає Господа краще, ніж Господні діти. Віл і осел застерігають: «[Світло] прийшло до своїх, — а свої Його не прийняли». Але тварини розпізнали Того, Хто лежав у яслах. Пророк Ісая закликав Ізраїль жертвувати в Ім’я Бога по-іншому: «Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!» Ісая передрікає також визволяюче навернення і спасіння, яке стало можливим завдяки жертві Ісуса: «Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна» (Ісая 1, 17-18).
Ісус бажав, аби Його послідовники виконували волю Небесного Отця. Його бажання підходить до часу тиші. Попри будь-які святкові традиції, пов’язані з Різдвом, попри приготування у колі сім’ї чи друзів, попри розкішні й чарівливі різдвяні ритуали, не забуваймо про Божу волю і про спасіння, яке Господь приніс нам. Припинімо коїти зло і навчімося чинити добро. Живімо відповідно до Божої справедливості, підтримуймо пригнічених, обділених і безпомічних, допомагаймо їм відстоювати їхні права. Радіймо, подібно до цих символічних тварин вола й осла, Господньому спасінню: «О дивне світло, засяй спасінням, / Нехай Ангели славлять Бога в небі! / Нам народився Христос, Він мир приніс усім. / Славте піснями благу звістку! / Слава Богу у вишніх! / Мир і благодать! / Нехай Бог хвалу нашу почує – / Тож прославляймо Його!»
(ред. дитяча колядка).
Джерело: Часопис «Наша ciм’я» випуск 1, січень 2023
