Першоапостол Жан-Люк Шнайдер під час богослужіння з нагоди П’ятидесятниці привернув увагу до цієї біблійної цитати. При цьому він підкреслював, що схильність людей висувати вимоги й претензії на свою користь є не сумісною з Євангелієм. Господь віддав людям найдорожче — Своє життя. Він і сьогодні продовжує дарувати всім нам Свої Тіло й Кров. [повністю]

     Чи є у Христової Церкви майбутнє? Чи, можливо, християнська віра стала в Європі пережитком минулого? Чимало людей задають собі такі питання. Відповідь на них є очевидною: Христова Церква існує і буде існувати до кінця. Про це вів мову також Господь Ісус, коли, даючи апостолові Петру доручення служіння, казав: «… Я тобі заявляю, що Я на цій скелі збудую Мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт 16, 18). Отже, Господь пильно стежить за тим, щоб людям звіщалося Його Слово і вершилися сакраментальні таїнства, і щоб таким чином вони готувалися до Його Пришестя. Однак, ми, християни, несемо відповідальність за те, щоб передавати нашу віру майбутнім поколінням. 

[повністю]

 У деяких християнських колах переважає думка про те, що Біблія дає відповіді на всі запитання і що у ній містяться чіткі правила поведінки людей у будь-якій життєвій ситуації. Якщо послуговуватися цим аргументом, то з допомогою Біблії можна оправдати навіть смертну кару. Проблема полягає у тому, що люди виривають з контексту Біблії ту чи іншу цитату, зводять її у догму, а потім з її допомогою формують цілу систему знань. У минулому ми, бувало, також так робили. Сьогодні, однак, у нас є інше бачення Священного Писання; ми розглядаємо його як щось одне ціле і неподільне. Чимало моментів Старого Заповіту можна зрозуміти правильно, якщо розглядати їх у світлі Нового Заповіту й учення Ісуса Христа.

[повністю]

 Ми знаємо, що відвідування богослужінь приносить нам неабияке благословення. Знаємо також, що під час богослужінь по-особливому відчуваємо присутність Господа Ісуса. Він пропонує нам слово проповіді, дарує відпущення гріхів і святкує із нами Святе Причастя. Отже, Він входить у наше серце. Щоб так відбувалося, вельми важливо готуватися до богослужіння. Чи можна не готуватися до зустрічі звисоким гостем? [повністю]

Одного разу Господь проходив зі Своїми учнями через Галілею. Дорогою Він розповідав їм про те, що Йому належить постраждати й померти. Господь одночасно розповідав їм про Своє воскресіння. Та, як повідомляється в Євангелії від Марка, учні не розуміли Його, хоча були свідками численних чудес, бачили, як юрби людей приходили до Нього. Троє з учнів Ісуса Христа – Петро, Яків і Йоан – незадовго до цього були навіть свідками Його переображення. І ось, коли вони прибули в Капернаум, Ісус спитав у Своїх учнів, про що вони розсуджували дорогою. [повністю]

Жнива – це завжди прекрасна пора. Все, що люди посіяли –  зійшло, виросло, дозріло. Його можна споживати чи переробляти на благородний напій, з нього можна випікати смачний хліб або приготовляти вишукане блюдо. Та перш, ніж зібрати будь-який урожай, його потрібно добре доглянути, і для цього виявити терпіння й понести витрати. [повністю]

 Ти і я покликані Богом. Що це означає, сьогодні ми ще не можемо остаточно оцінити. Але ми знаємо: Якщо Бог когось кличе, то Він його знає. Отже, Бог знає нас. Він знає тебе і знає мене; знає до глибини душі й дуже добре. Він знає усе твоє життя. Він знає твої життєві обставини! Він знає твоє минуле й майбутнє! Він знає про тебе буквально все. Він знає кожен твій крок, кожну твою думку, кожен твій намір; отже, Він знає усе твоє життя, усю твою історію. І саме тому, що Він тебе знає, то покликав тебе. Такого, як ти є, людину, що допускає помилки й має недоліки. Чому? Бо Він тебе любить. Бо Він мене любить. Усе так просто.

[повністю]