Любі брати і сестри,
Я часто повертаюся зі своїх поїздок додому з неабиякими враженнями. Мене вражають зокрема розмаїтість і багатогранність нашої Церкви. Однак з такою багатогранністю нелегко жити. Християни Новоапостольської церкви живуть майже у всіх країнах світу, вони розмовляють на сотні різних мов і є представниками різних культур. [повністю]
Завданням Христової Церкви є поклонятися Богові й віддавати Йому хвалу та честь і славу. Отже, віруючі християни, які покликані Ісусом Христом і становлять Його Церкву, зобов’язані величати й славити Бога: кожен зокрема – своїм власним життям, своєю християнською сутністю, своєю взірцевою вірою, а також усі разом – у складі згуртованої громади, яка служить Богові.
Якщо ми щиро проймаємося якоюсь справою, то вона стає нашою особистою. Саме так було з Давидом, справою честі якого було повернути ковчег Завіту і збудувати храм. Отже, справа освячення народу і правильного поклоніння Богові була для нього вельми важливою. Бог, щоправда, вніс тут Свої корективи. Давид бажав самостійно розпочати зведення храму, але Бог розпорядився по-іншому: Він доручив цю справу його синові Соломонові. І Давид упокорився Божому розпорядженню; він робив усе від себе залежне, аби його син утілив Божий намір у життя.
Чи можливе таке? Бог довершує сьогодні Свою справу; Він її започаткував, очолює і веде; у ній діє і задає тон Святий Дух; а ми, будучи її учасниками, спостерігаємо негаразди й труднощі, які спантеличують нас, викликають неабияке занепокоєння: кількість відвідувачів богослужінь зменшується, громади стають все менш чисельними, у нашому оточенні знаходяться дедалі менше людей, які цікавляться Євангелієм і звісткою про незабарний Прихід Ісуса Христа …
Під час перебування в Африці зі мною трапилася небувала й вельми чудернацька пригода. Ми їхали на невеликій вантажівці дорогою, по узбіччі якої йшла жінка й несла на голові чималу поклажу. «Бідолашна, нелегко їй…», – подумали ми, зупинилися і запропонували під’їхати з нами. [повністю]
Нааман, воєначальник, ймовірно, командувач війська Сирійського царя, занедужав на проказу, невиліковну хворобу шкіри. Від своєї ізраїльської рабині він випадково довідався про те, що їхній пророк Єлисей зціляв таку недугу. Зазнавши неабияких життєвих перепитій, Нааман урешті-решт у супроводі розкішної свити на колісницях, запряжених білими кіньми, прибуває до пророка Єлисея і зупиняється біля дверей його дому.
Робити подарунки юнакам і дівчатам з нагоди Конфірмації не завжди просто. Адже тоді вони вже не діти, але ще не зовсім дорослі; а тому їхні побажання й уподобання є мінливими. На подарунок з нагоди Конфірмації, який викликав неабияку радість, через рік юнак чи дівчина вже зовсім не звертають увагу, бо вважають себе дорослими.
