«Ми діти» — дитячий журнал для юних парафіян та гостей новоапостольської церкви. За допомогою часопису, на прикладі біблійних історій, а також історій з повсякденного життя діти більше дізнаються про Бога і віру.
«Ми діти» — дитячий журнал для юних парафіян та гостей новоапостольської церкви. За допомогою часопису, на прикладі біблійних історій, а також історій з повсякденного життя діти більше дізнаються про Бога і віру.
Людина, яка бажає чогось домогтися в житті й мати успіх, не сміє бути слабкою. Про це знають усі ще з шкільної лави. Будь сильним! Якщо не можеш, то принаймні подавай вигляд, що ти є таким. Деякі люди настільки добре засвоїли це, що навіть перестають бачити власні хиби й недоліки. І це не просто «хвороба» менеджера-управлінця. Нам, Божим дітям, також дається іноді нелегко визнавати власні слабкості, хиби й недоліки.
Завжди бути в піднесеному настрої, завжди проявляти тверду віру, завжди вірно слідувати, завжди виявляти готовність до примирення і т. д., і т. п.
Невірство, сумніви, невдачі? Це не про мене!
Якщо людина бажає вести здоровий спосіб життя, то змушена дотримуватися певних правил. Якщо вона виконує їх, тоді в неї все гаразд. Та все ж вона допускає огріхи: коли-не-коли вип’є трохи більше вина або скуштує зайву плитку шоколаду; чи,буває, не може відмовитися від зайвого шматка торту до кави.
З людиною, яка бажає жити згідно з Божими заповідями та Євангелієм, також відбувається подібне. У неї все, власне, складається добре, та іноді трапляються зриви: «Нічого страшного, – каже вона собі. – Це ж не завжди, це – виняток».
"Ми діти" — дитячий журнал для юних парафіян та гостей новоапостольської церкви. За допомогою часопису, на прикладі біблійних історій, а також історій з повсякденного життя діти більше дізнаються про Бога і віру.
Ми, люди, є неоднаковими і це неабияк збагачує нас. Адже розмаїття характерів, талантів і життєвого досвіду викликає в нас радість і розширює світогляд.
Однак неоднаковість є також певним викликом. Адже нам треба докладати неабияких зусиль, аби приймати щось інше, яке викликає напруження; треба нехтувати власним і шукати спільного. Отже, це вимагає неабияких сил, старання й праці. Тим паче, що розбіжності нерідко призводять до конфліктів. Люди, аби уникнути їх, стороняться чогось чужого й іншого, а ще більше – людей, які відрізняються від них. Замість єдності вони обирають роз’єднаність; замість відкритості – замкненість. Людина, аби зберегти свій спокій, усамітнюється, замикається в собі.