У той день, як жінки прийшли до Господнього гробу, що виявився порожнім, і сповістили учням Ісуса Христа ангельську звістку про Його воскресіння з мертвих, два інших учні вирушили в село, розташоване на віддалі двох годин ходьби від Єрусалиму. Вони також почули розповідь жінок, одначе, як й інші учні, що перебували в Єрусалимі, прийняли її за пусте верзіння. Їх охопили неабияке розчарування і відчай: адже Господь помер. [повністю]

Коли читаєш послання апостолів в Новому Завіті, з подивом відкриваєш, що вже за часів перших апостолів на порядку денному були питання збереження, підтримки і нагадування про важливість змiсту віри і пізнання.

Якщо подумати про те, що ці послання за часом їх створення були дуже близькі рокам життя Ісуса Христа – в одному місці апостол Павло пише, що ще живі більшість свідків воскресіння, – тоді дивує те, які небезпеки, ймовірно, виникли в юних громадах через дуже короткий час: основоположній зміст віри втрачав своє значення, стирався з свідомості багатьох або просто покривався або завантажувався чимось іншим. [повністю]

Великдень, Пасха – торжество Воскресіння Ісуса Христа. Його розп’яття, смерть і поховання здавалося б поклали всьому край. Однак пасхальний ранок увінчався тріумфом перемоги. Звістка  «Господь воістину воскрес!» миттю поширилася серед учнів Ісуса Христа. Жінки першими розповіли їм про те, що Господній гріб порожній. Але гору брали сумніви: вірити чи не вірити у Воскресіння Ісуса Христа. Згідно з Євангелієм від Луки звістка про Господнє воскресіння викликала повне нерозуміння з боку апостолів: «… але слова ці їм видалися пустим верзінням, і вони не повірили їм» (Луки 24,11). Лише апостола Петра кортіло особисто пересвідчитися у достовірності інформації про воскресіння, тому негайно побіг до Господнього гробу. Розпочався час тривалих суперечок, або – мовлячи сучасною мовою – полеміки навколо правдивості інформації про воскресіння Ісуса Христа. [повністю]