Перед тим, як в’їжджати в Єрусалим, Ісус воскресив мертвого Лазаря, чим викликав неабиякі очікування у людей. Та коли Він не оправдав їхню надію, то вони одразу ж зреклися Його. Однак – не учні. Вони залишилися з Ним – хоча мали чимало причин сумніватися в Ньому. Ісус представив Своїм учням пречудову «програму», та вони все ж не приймали Його стратегію. Йому, Божому Синові, доведеться страждати й померти? Однак спочатку доведеться ховатися? 

Згодом Він вирушив у Єрусалим! Чому? Адже там Його уб’ють! Після нетривалого злету на Вербну неділю з'ясувалося, що в Єрусалимі було дійсно небезпечно для Його учнів. Цього їм було достатньо, аби сказати: «Без мене!» Чому ж вони залишилися з Ісусом? Бо відгукнулися на імпульси Святого Духа, Який об’явив їм: «Це Христос, Син Бога живого» і Який радив: «Залишайтеся з Ним! Слухайтеся Його!» Сьогодні ми навіть дещо випереджуємо тогочасних учнів. Бо прийняли дар Святого Духа. [повністю]

Наше земне життя є не завжди простим. Кожен з нас має труднощі й проблеми, а тому ми не можемо бути щодня радісними й співати «Алілуя». Утім Бог під час кожного богослужіння бажає дарувати нам велику й тривалу радість.

 Як Він робить це? Чи вирішує Бог усі наші проблеми і чи змінює життя на краще, покращуючи його? Перше чудо, яке звершив Ісус Христос, відбулося на весіллі в Кані Галілейській. 

У господарів несподівано виникла проблема: закінчилося вино, що, безумовно, могло б затьмарити радість присутніх. Вони звернулися до Ісуса і що Він зробив? Спершу – нічого! А потім сказав, що їм треба зробити: принести глеки й наповнити їх водою. Вони зробили так, як звелів Ісус, і стали свідками дива – вода перетворилася у неймовірно смачне вино, – що викликало у всіх неабияку радість.  [повністю]

Дорогі брати й сестри,

 яким би не видався Новий рік, проявляймо все ж віру й зосереджуймося на Дні Господньому! Ми твердо віримо: Христос прийде, аби взяти з Собою Церкву-Невісту. Тому девіз 2022 року звучить: «Разом у Христі!». У слові «разом» я вбачаю чотири рівні:  [повністю]

Обітниця – це зобов’язання чи запевнення про виконання чогось. Чи виконається вона – це вже інша справа … А головне послання Адвента звучить: «Бог виконує Свої обітниці».

 Першим людям після гріхопадіння Бог обіцяв послати Спасителя, і неодноразово підтверджував Свою обітницю через пророків. Ця Божа обітниця виповнилася в Ісусі Христі. Але мало хто по-справжньому розпізнав Його. Тільки люди, яким Святий Дух об’явив це, по-справжньому спізнали, ким був Ісус. Те саме стосувалося Його учнів. Лише після того, як Святий Дух зійшов на них, вони істинно збагнули, що Божі обітниці Старого Завіту виповнилися в Ісусі Христі. 
[повністю]

Те, що робить Бог, людям часто важко зрозуміти. Вони запитують, чому Він допускає те чи інше, чому не відвертає лихо. Люди, буває, не погоджуються з Богом. Окрім цього, людина схильна переоцінювати себе й вірити, що здатна навіть перевершити Бога. Хіба не це було одним із головних мотивів гріхопадіння? 

[повністю]

Дорогі брати і сестри! 

Що є для нас, людей, по-справжньому важливим? Це питання нерідко виникає у житті. І часто дають таку пораду: «Важливо зосереджуватися на головному!»

 Цьому довелося учитися також учням Ісуса: аби послання, яке вони звіщали, торкнулося людей, треба було зосереджуватися на головному. 

Усе інше – приміром, іудейські уявлення про обрізання чи заповіді чистоти, – опускалося, аби «достукатися» до людей. Бо це не було важливим для спасіння. 

Те саме відбувається сьогодні. Ми повинні нести звістку про спасіння в Ісусі Христі всім людям. Її можна донести до них лише тоді, коли зосереджуватися на головному. Усе, що пов’язане з нашою особистістю, історією чи культурою, не має відношення до спасіння. Ми повинні дистанціюватися від цього, якщо хочемо поширювати вчення Ісуса Христа про спасіння. Земні правила поведінки міняються, а послання спасіння – ні.  [повністю]

Якщо спортсмени беруть участь в Олімпійських іграх, то представляють країну, під прапором якої виступають. Про це свідчить також присутність на них символів різних націй, особливо – під час церемонії нагородження. Для багатьох спортсменів подібне представництво є додатковою мотивацією для тренування і боротьби не тільки за особистий успіх, а й за успіх країни. Якщо вони досягають значних успіхів, то, повернувшись додому, отримують, можливо, від глави держави нагороду у вигляді ордена. Не обов’язково, при цьому, отримувати орден чи медаль. Шанують також тих спортсменів, які, хоча й не здобули великих успіхів, та все ж робили все від себе залежне й виступили зразково. 

[повністю]