Великдень відзначають на спогад про Воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Ця подія сталася у перший день тижня, у неділю. Тому перші християни святкували Святе причастя на спогад про жертву і Воскресіння Ісуса Христа кожного першого дня тижня. Згодом для Великодня призначили конкретний день тижня – для церков Західного обряду цим днем стала перша неділя після першого весіннього повного місяця.
Ніхто з людей не був очевидцем Воскресіння Ісуса Христа. Воно – чудо і таємниця. У Святому Письмі все ж знаходимо повідомлення про багатьох людей, які бачили Воскреслого: безпосередньо після Воскресіння Ісус Христос з’явився Марії Магдалині та іншим жінкам, апостолам Петру і Йоану, а також двом учням, що йшли дорогою до Емаусу.
У Страсну п’ятницю люди згадують про розп’яття і жертовну смерть Ісуса Христа. Оскільки Його жертва, страждання і смерть мають головне значення в історії спасіння, цей день у деяких країнах називають «Святою п’ятницею». Завдяки жертовній смерті на хресті Божий Син здолав владу диявола і переміг смерть (пор. Євреям 2, 14). 
