В епоху Старого Заповіту вважалося, що діти – це особливе Боже благословення. Якщо Бог давав ізраїльській сім’ї багато дітей, то таким чином виконував обітницю, яку дав Аврааму: «А Я виведу з тебе великий народ» (Буття 12, 2). А що, коли жінка не могла мати дітей?

Якщо жінка не народжувала дітей, то їй у давньому Ізраїлі доводилося доволі важко, адже бездітність і безплідність вважалися ПОЗБАВЛЕННЯМ ЧИ ВІДСУТНІСТЮ БОЖОГО БЛАГОСЛОВЕННЯ. Коли чоловік помирав, не залишаючи по собі потомства, то один з його братів мав одружитися з вдовою, аби вона народжувала дітей. Первенець від такого ШЛЮБУ ЗІ ШВАҐРОМ (ДЕВЕРОМ, ШУРИНОМ) (левіратний шлюб) вважався сином померлого брата і носив його ім’я; він, таким чином, посідав місце померлого батька в сім’ї.

[повністю]

Що таке Божа воля? Це – учення Ісуса Христа: Бог – це любов! Отже, Божий закон – це закон любові. Бог бажає, аби людина любила Його всім серцем (див. Повторення Закону 10, 12), а свого ближнього, як самого себе (див. Левітів 19, 18). У цьому полягає суть Божого закону, Божої волі. Ти маєш вірити в Бога, приймати Його як свого Господа й слухатися Його; Бог – це любов, а, отже, Його закон – це закон любові: любити Бога й любити свого ближнього.

З богослужіння Першоапостола

Більше про це:Часопис «Наша ciм’я» випуск 1, січень 2023

Нашій землі потрібен мир. Це стає очевидним, коли переглядати добірку новин. Заголовки газет також рясніють повідомленнями про конфлікти, є чимало таких, про які ми й не знаємо. Ми щиро переживаємо за людей, які потерпають від таких жахливих ситуацій. Звичайно, ми молимося до Бога й просимо миру. Ми, звісно, пам'ятаємо про вчення Ісуса: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Від Матвія 5, 9). Але що нам робити?

Є такий крилатий вислів: «Хочеш миру – дотримуйся справедливості». Існує загальне уявлення: де панує несправедливість, там пригноблені люди врешті-решт повстануть проти своїх гнобителів. Аби уникнути цього, треба створити систему справедливості, рівності й рівних можливостей. Але чи це справді приведе до встановлення істинного миру, і чи взагалі в змозі грішні люди творити мир? 

[повністю]

Учас Адвенту по-особливому проявляється протиріччя між вимогою і реальністю. Вимога: інтенсивно готуватися до Різдва Господнього! Реальність: інтенсивно готуватися до відзначення Різдва! Ви, звісно, небезпідставно запитаєте: у чому ж тут протиріччя? Саме так! Його, здається, немає. Однак досвід показує, що воно усе ж існує. Дотримання посту в минулі сторіччя, утримання від земних благ, зосередження на дарі, який людство отримало 2000 років тому і який змінив світ та приніс спасіння, а також на великій події, яка ще має відбутися, тобто на Другому Пришесті Божого Сина, сьогодні, без сумніву, перетворилося на велике свято з щедрим даруванням.

І, як це часто буває з нами, людьми, добра справа втратила своє призначення і перетворилася у безглузду рутину, у традицію, яка мимоволі наповнилася іншими цінностями. Пророк Ісая ще в епоху Старого Заповіту дорікав ізраїльтянам, що їхні богослужіння й обряд жертвоприношення настільки зіпсувалися за століття, що не викликають у Бога радість, а радше – занепокоєння. Людина зіпсувала свої стосунки з Богом. Цей уривок з першого розділу Книги пророка Ісаї має ще одне особливе відношення до відзначення Різдва: у різдвяних вертепах, що встановлюються в церквах й оселях у час Різдва, поруч з вівцями знаходяться віл й осел, хоча жоден євангеліст не веде про них мову.

[повністю]