Ісус Христос, Син Бога живого, закликав Своїх учнів учитися в Нього: «Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене» (Від Матвія 11, 29). В іншому місці Він мовив, що дав приклад Своїм учням, аби й вони чинили так, як Він, Господь, тобто щоб вони вчилися у Нього.

Господь у багатьох відношеннях є прикладом для мене. Людина, яка бере приклад з Христа, здобула Його переконання завдяки проповіді Євангелії. Адже віра походить від проповіді. Вона також показує нам, наскільки ми наблизилися до Його образу. Об’явлення Святого Духа через проповідь поглиблює Божественне значення Його вчення і додає знань. Аби вчитися у Христа, треба спочатку увірувати в Нього і прийняти Його таким, Яким Він є. Наприклад, прийняти вчення про триєдність Бога й подвійну природу Ісуса Христа (КНЦ, п. 3.4.3): Він – істинно Людина й істинно Бог. Ми, люди, не можемо ані повчати, ані зобов'язати Його орієнтуватися на щось, неважливо, які знання про небеса чи землю ми здобули. Він, будучи істинно Богом, є моїм Господом; а, будучи істинно Людиною, виявляв послух Своєму Отцеві аж до смерті. Я вчуся у Нього добру… Для будь-якої людини, яка хоче цього, Ісус – істинний і надійний Друг, Який нічого від нікого не приховує.

[повністю]

Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.

Джерело:
Біблія, Книга пророка Єремії

Розділ 29, вірш 11

Деякі люди вважають, що конфлікт – це відображення поганих стосунків. Однак це не так, бо конфлікти є частиною нашого життя і наслідком невирішених розбіжностей. Вони викликані різними потребами й бажаннями, які не завжди очевидні, а тому призводять до непорозумінь. Такі конфлікти можна вирішити шляхом бесіди й зміни власної точки зору.

У Біблії, як і в повсякденному житті, ми знаходимо чимало різних випадків конфліктів. Особливо влучним прикладом духовної опіки Ісуса та Його допомоги у вирішенні внутрішнього конфлікту є історія про учнів, які йшли дорогою в Еммаус. Ісус першим вийшов їм назустріч, Він наблизився і супроводжував Своїх учнів. Він не докоряв їм за те, що вони не зрозуміли його пояснень, які Він давав раніше, а наблизився до них і не вимагав миттєвого вирішення конфлікту. Він утрутився у їхню бесіду й Своїми питаннями спонукав їх висловити очікування, яке не виповнилося: «А ми сподівались, що це Він Той, Хто має визволити Ізраїля».

[повністю]