Упродовж останніх днів я розмірковував над виходом Ізраїлевого народу з єгипетського рабства. За декілька тижнів ізраїльтяни дійшли до землі Ханаанської. Мойсей послав дванадцятьох розвідників, аби оглянути цю землю. Через сорок днів вони повернулися і розповіли Мойсеєві й іншим про те, що це дуже добра земля, що родить чимало різних плодів. Вони навіть розповіли, що це земля, де течуть молоко й мед.
Досі народ Ізраїлю не раз переживав присутність великого Бога. Згадаймо тільки про кари для Єгипту чи про перехід через Червоне море. Бог й у пустелі турбувався про Свій народ. А тепер Його люд стояв перед землею, яку Бог приготував їм. Розвідники, що були «князями» народу Ізраїлю, мали б принести їм добру новину. Однак вони зазнали відчай і втратили силу духу. Десять із них вважали за неможливе здолати цей народ, бо він, начебто, є вельми потужнім. Тільки Халев і, як далі повідомляється, Ісус Навин були готові з Божою поміччю виступити проти них. Халев навіть намагався заспокоювати чоловіків. Однак йому це не вдалось. Десять розвідників у цей момент не покладалися на Бога. Вони бачили одні тільки труднощі. Їхнє невірство викликали умови світського життя. Вони опустили руки й урешті-решт навіть докоряли великому Богові. [повністю]
