Ви, очевидно, знаєте людей, які постійно дають непрохані поради щодо покращення нашого життя. Ісус, з точки зору фарисеїв, був саме такою Людиною. Уважно читаючи Святе Писання, ми розуміємо, що деякі фарисеї усвідомлювали, що слова Ісуса – істина. Але сам факт того, що їм, тлумачам закону, хтось тлумачив закон, зачіпав їхню честь. Вони не бажали миритися з цим, тому ставили Ісусові каверзні запитання.
Один з книжників був саме таким, тому запитав в Ісуса: «Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?» Господь привернув його увагу до написаного в законі. Книжник, не розгубившись, відповів: «Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого». Ісус у відповідь сказав йому виразно: «…роби це й будеш жити». Але книжник, схильний до суперечок, не відступав. Аби виправдати себе, Він лукаво поставив Ісусові ще одне питання: «А хто мій ближній?» «Ближній» – як тоді, так і сьогодні – розмите поняття. Хто ж є нашим ближнім? Ісус не піддався на провокацію книжника, а відповів притчею про милосердного самарянина.
