Під час богослужіння, яке Першоапостол проводив 11 грудня у Вісбадені у присутності чималої кількості віруючих з Регіональної церкви «Західна Німеччина», він озвучив одну думку, на якій я хочу детальніше зупинитися. Першоапостол, зокрема, сказав, що наше майбутнє не є тупиком. Слово «тупик» одразу асоціюється у нас з дорожнім знаком, який сигналізує про те, що проїзду нема. Його розміщують перед дорогою, яка нагадує мішок, бо має тільки заїзд без можливого подальшого проїзду. У переносному значенні слово «тупик» застосовують у випадку безнадійної та безвихідної ситуації. До нього можна ще символічно додати надпис «розворот заборонений», який зазвичай розміщують під цим дорожнім знаком.  [повністю]

Бог близький до людей, бо Ісус Христос – істинно Бог й істинно Людина – перебуває на небесах. Це, насправді, прекрасна думка. Ми маємо на небі Ісуса Христос, Який добре знає, що означає бути людиною. Тому Він прекрасно розуміє нас. Він ділить з нами нашу долю, наші страждання, наші болі, наші запитання і сумніви. Він не дивиться на нас звисока і думає тільки про Себе. Ні, Він ділить з нами нашу долю. Його вельми цікавить, що ми відчуваємо, чи сильні ми, а чи слабкі. Він знаходиться зовсім поруч з нами. Він додає сил, які потрібні нам у цей момент і на цьому етапі нашого життя. Бо Він достеменно знає, з чим ми боремося, що нас турбує і що викликає у нас занепокоєння. Він Своїм словом дає нам саме те, що потрібно. [повністю]