Конкретні прояви віри в різних країнах світу різняться в залежності від обставин життя. Одну з моїх закордонних поїздок 2005 року я здійснив у Німеччину, де з нагоди П'ятидесятниці взяв участь у Міжнародному Зібранні Апостолів. Коли я порівнюю життя тамтешніх братів і сестер по вірі з умовами життя у себе на батьківщині, то мушу сказати, що вони живуть усе ж доволі самотнім життям. Не так, як у Кенії, де брати й сестри живуть переважно своїми великими родинами, об’єднаними в сільську громаду. Утім, брати й сестри Німеччини можуть набагато легше об'єднуватися в спільноту віруючих завдяки наявності доріг, автомобілів й інших транспортних засобів. І вони були вельми щасливими прийняти в себе Першоапостола й Апостолів з усього світу.
Я з теплотою згадую про це. Окрім факторів, що залежать від загальних обставин життя, є те, що притаманне усім нашим громадам. Визначним елементом життя за вірою, який абсолютно не залежить від зовнішніх факторів, є молитва. Мій досвід учить: люди, які разом моляться, краще єднаються один з одним. Господь, як мовиться в Євангеліях, часто молився та учні наполягали, аби Він навчив їх молитися. Бо молитва – це важливий елемент життя за вірою. [повністю]
Мы живемо зараз у час Господніх страстей. Я знаю, що тема, яка порушується у зв’язку з цим, не є популярною, бо вона немає нічого спільного з радістю. Але смисл нагадування про страсті Ісуса Христові, про Його страждання і смерть, полягає не в тому, аби сумувати й почувати себе винними.
