Святі таїнства є основоположним джерелом вияву Божої милості. Це – священні діяння, що здійснюються над людиною для того, аби вона осягнула спасіння, одвічне життя і спілкування з Богом. Звершення трьох таїнств над людиною відкриває їй можливість бути разом з Ісусом Христом під час Його Другого приходу.
Спасіння, яке передбачене Святими таїнствами, ґрунтується на втіленні Ісуса Христа в людину, Його жертовній смерті та Воскресінні, а також на зісланні й діянні Святого Духа.
Звершення Святих таїнств Ісус Христос доручив посланим Ним апостолам. Якщо вони чи уповноважені ними священнослужителі здійснюють не всі таїнства, вони все ж є прерогативою апостольського служіння і підпорядковані йому.
Віра є запорукою спасенної дії Святого таїнства.
Існує три Святі таїнства (пор. 1 Йоана 5, 6-8): Святе хрещення водою, хрещення Святим Духом і Святе причастя. Їх запровадив Ісус Христос.
Святе хрещення водою
Святе Хрещення водою – це перший основоположний сакраментальний вияв милості Триєдиного Бога для людини, яка вірує в Ісуса Христа.
Святе Хрещення водою, звершене в ім’я Триєдиного Бога, об’єднує усіх християн.
Святе Хрещення водою є укладенням Завіту – Нового Завіту – Бога з людиною. Завдяки йому людина вступає у спілкування з Ним. Воно є першим кроком на шляху до духовного оновлення людини. Охрещена людина отримує частку в смерті Ісуса Христа і зазнає духовного оновлення.
Святе Хрещення водою, здійснене належно, не повторюють.
Святе Хрещення водою і хрещення Святим духом є двома взаємопов’язаними, та окремими таїнствами. Завдяки їх звершенню відбувається народження згори: від Води й Духа.
Воскреслий дав апостолам наказ хрестити людей. У Новоапостольській церкві апостоли мають право передавати повноваження хрестити водою також братам, які покликані на священицьке служіння.
Оскільки Святе Хрещення водою довірено усій Церкві, то дійсним вважають також хрещення, яке звершено належно в лоні іншої церкви.
Святе причастя
Святе причастя є Святим таїнством, яке віруюча людина приймає знову й знову. Воно є кульмінацією богослужіння.
Святе причастя називають ще «євхаристією» («подякою»), «Господньою трапезою», «переломленням хліба».
Святе причастя, як і пасхальна трапеза, є трапезою спомину, під час якої відбувається обов’язкове споживання хліба. Пасхальна трапеза приймалася на згадку про звільнення ізраїльського народу з єгипетського рабства. Святе причастя являє собою звільнення у духовному смислі, а саме — визволення людей від рабства гріха.
У час святкування Пасхи Ісус Христос споживав її разом зі Своїми учнями.
Він Сам запровадив Святе причастя.
Одне з найбільш ранніх свідоцтв святкування Святого причастя і тайноустановлюючі слова, які мовив Ісус Хритос, можна знайти у 1-му Посланні до корінтян, у главі 11. При цьому згадують історичні події, під час яких було запроваджено святкування Святого причастя.
Право на постійну участь у споживанні Святого причастя мають люди, які хрещені в Новоапостольській церкві, прийняті на правах гостей, а також запечатані Святим Духом. Суттєвою передумовою вживання Святого причастя є Святе хрещення водою. Доступ до Святого причастя може бути відкритим і для християн іншого віросповідання, над якими було належно звершено Святе таїнство Хрещення водою.
Уповноважений священнослужитель при освяченні елементів Святого причастя вимовляє передбачені установленою літургією слова, які ґрунтуються на 1-му Посланні до корінтян 11, 23, а також на Євангелії від Матвія 26, 26 і далі.
Тіло і Кров Ісуса Христа подаються у вигляді освяченої проскури.
При виході чи виключенні з Новопостольської церкви доступ до Святого причастя втрачає силу.
У святкуванні Причастя в інших християнських церквах містяться також важливі елементи Святого причастя. Там також із вірою і вдячністю згадують про смерть і Воскресіння Ісуса Христа.
Хрещення Святим Духом
Хрещення Святим Духом є таїнством, завдяки якому віруюча людина через покладання рук і молитву апостола приймає дар Святого Духа і стає Божою дитиною, а, отже, отримує право бути покликаною у когорту первенців.
Разом з двома іншими Святими таїнствами, хрещення Святим Духом (Святе запечатання) ґрунтується на житті й діяльності Ісуса Христа. Про Нього, Сина Чоловічого, в Євангелії від Йоана 6, 27 мовиться, що «Його Бог Отець назнаменував». В іншому варіанті перекладу: «Бо відзначив Його Бог Отець». Після хрещення Ісуса в Йордані Йоан Хреститель свідчив: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над Ним». Це було знамення, послане Йоану Хрестителю Богом, аби він пізнав: «…Над Ким побачиш Духа, Який сходить і над Ним перебуває – Той і христить Святим Духом. (…) Він – Син Божий» (див. Йоана 1,29-34).
[повністю]
