Нам, людям, властиво говорити нісенітниці! Ми не даємо волю своїм почуттям і співпереживанням особливо тоді, коли почуваємо себе перевантаженими, коли не належним чином оцінюємо ситуацію або переживаємо горе. Дитина губить м’яку, важливу для неї іграшку чи красивий камінчик. «Нічого страшного, ми купимо нову!» Ні, емоційну втрату дитини важко компенсувати. Окрім іншого, недооцінюючи горе дитини, ми викликаємо в неї обурення. Під час прощання з колегою, якого звільняють з роботи, такі слова, як «незамінних людей не буває», показують нездатність чи небажання сумувати з приводу цієї втрати. З точки зору бізнесу це, можливо, правильно; адже робочу силу можна замінити, але – не людину.
Розстаються вперше закохані молоді люди. «Що ж, в інших матерів є також прекрасні сини й доньки». Таке настільки правдиве, як і бездушне твердження ставить емоційний біль, викликаний утратою, у розряд несуттєвих. Студент чи студентка провалилися на іспиті. «Вище голову! Ти не один такий, таке може трапитися з кожним». Це – нехтФування почуттями людини. Молода пара втрачає дитину задовго до її народження. «Ви ще такі молоді. У вас усе ще попереду!» Це – безглузде невизнання горя з приводу непоправної утрати. Апостол Павло писав римлянам: «Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть».
[повністю]