Наприкінці Нагірної проповіді Ісус мовив: «Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне» (Від Матвія 7, 21). Це – серйозне попередження. Його можна тлумачити й розуміти, як заманеться, але Ісус недвозначно наголошував на тому, що бажає бачити плоди віри. 

Віра – для правильного розуміння – є невід’ємною основою Небесного Царства. Міцна віра в Бога, Який, проявляючи милосердя, наблизився до людей в Ісусі, Який сьогодні близько до людей у Святому Дусі і Який через грядущого Ісуса Христа приведе підготовлених віруючих у безпосередню близькість з Собою, є запорукою Небесного Царства.  [повністю]

Мої дорогі брати й сестри по вірі, з глибокою повагою, любов’ю і вдячністю до Бога я пишу вам ці рядки. З Божої ласки я мав змогу працювати з Окружним Апостолом Енріке Едуардо Мініо в Аргентині, Болівії та Парагваї. Скрізь, де я працював, переконувався, що віра наших братів – це те, що об’єднує нас у духовному житті. Це, так би мовити, дорогоцінне місце зустрічі в Господі. 

Будь-яке місце має свою особливість, будь-яка країна і будь-який регіон мають властиві тільки їй звичаї, будь-яка громада відрізняється від іншої, але віра в Ісуса Христа є тією самою. Деяким віруючим притаманне стійке віросповідання, іншим – високі помисли, але при будь-якій розмаїтості віра в Господа об’єднує всіх нас.  [повністю]