Я не міг по-справжньому радіти майбутньому богослужінню – і все через священнослужителя, який проводив цього дня богослужіння. І тоді я пережив чудо.
У сусідній громаді мало відбутися особливе богослужіння, на яке були запрошені також брати й сестри нашої громади. Я, щоправда, не відчував особливої радості – і все через священика, який проводив богослужіння. [повністю]
З прикладами вірності в епоху Нового Заповіту дещо складніше. Однак, серед них є все ж постать жінки, про яку неодмінно належить згадати. Це – Марія, мати Ісуса.
Мало не щодня ми чуємо слово «зростання» і довідуємося про економічне зростання чи наукові досягнення, про зростання чи падіння добробуту і таке інше; однак вельми рідко – про «духовне зростання».
У всі часи людської історії існувало безліч думок щодо четвертої заповіді. Деякі батьки, посилаючись на цю заповідь, вимагали від своїх дітей беззастережної покори. Церква й учителі прищеплювали дітям думку, що святим, богоугодним обов’язком дітей є виявляти покору й повагу навіть до тих батьків, які використовують у вихованні деспотичні методи або схильні до хворобливих залежностей. Такою є, нібито Божа воля. Але якими є коріння четвертої заповіді?
У книзі Вихід 20, 12 мовиться: «Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі».
