Макс повертається після гри у футбол із запізненням додому. Він ще заїжджає велосипедом у двір, як мати стоїть на порозі дому й гукає: «Давай мерщій! Ти мусиш йти на заняття з конфірмантами. Ось твоя сумка з речами». Макс посміхається: «Ні, мамо! Я не мушу» – «Чому? Що сьогодні не відбудеться заняття з конфірмантами?» – «Ні, відбудеться. Але я не мушу йти на заняття, мамо! Я хочу туди йти. Воно мені подобається».
Макс бере свою сумку й вирушає до церкви. Якщо ми щось «мусимо», то примушуємо себе до цього. Бо воно нам не подобається. Але нас змушують: «Ти мусиш!» У нас немає іншого вибору. [повністю]
