Дорогі брати та сестри!
Як пише наш Окружний Апостол Еріх, торік на жаль, ми ще не подолали пандемію коронавірусу. Вона значною мірою впливає на нашу церковну діяльність. Молімося, щоб цей візит відбувся.
Будемо все ж таки мужньо йти вперед. Адже Господь перебуває разом з нами.
Він тримає руку над нами. У Нього достатньо сил, щоб допомогти нам у будь-яких ситуаціях, труднощах, бідах і стражданнях.
Боже благословення є також нерідко таємницею. Воно не завжди очевидне. Іноді ми усвідомлюємо, що Бог благословляє нас; однак нерідко запитуємо в себе, а де ж Боже благословення?
Згадайте про пророка Малахію, який вів мову про те, що ще тоді казали богобоязливі люди: «То марна річ – служити Богові! Яка користь із того, що ми берегли його постанови?» (Малахія 3, 14). Вони казали, що нечестивці процвітають і, – скажу своїми словами – насміхаються і глузують з них. Але Малахія авторитетно заявив, що настане день, коли вони побачать «Тоді ви знов побачите різницю між праведником і безбожником, між тим, хто служить Богові, і тим, хто Йому не служить» (Малахія 3, 18).
[повністю]
Вівця має сьогодні подвійне значення. Вона безвольно плентається десь позаду, пасеться тільки там, де їй дозволяють, невибаглива, терпляче переносить негоду, беззахисна і може легко потрапити у пащу вовка. Усе, що їй залишається робити, – це пережовувати їжу.
Вівці є стадними тваринами, які бредуть слідом за тим, хто їх веде. Тому не дивує той факт, що один теолог ще багато років тому оголосив такий образ вівці – який часто використовував Ісус Христос – «неактуальним».
Невже цей метафоричний образ вівці справді застарів? Давайте подивимося на цей образ з іншого боку: з давніх давен пишуться картини із зображенням пастуха й стада як символ миру, любові й безпеки. І якщо нам доводиться натрапити на пастуха зі стадом овець, то таку зустріч ми не скоро забуваємо. Адже саме образ пастуха й овечки передає людське прагнення до захищеного життя, яке глибоко вкоренилося в людську душу. Цей образ передає також людську потребу безпечного життя і нашу впевненість: я захищений від спокус і небезпек та перебуваю під опікою сили, яка здатна захистити мене від посягання будь-якого ворога. Адже пастух веде овець на пасовище, піклується про їхнє життя, спрямовує їх до чистої води і дає можливість безтурботно жити стадним життям.
Нещодавно Окружний Апостол Райнер Шторк духовно укріпив нас словами з Євангелія від Луки 9, 25: «Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?» Ці слова Ісуса абсолютно відповідають життєвій ситуації багатьох людей не тільки в Західній Африці.
У моїй батьківщині Малі й інших країнах Західної Африки ми впродовж багатьох років переживаємо ажіотаж у регіонах, де видобувають золото. Це явище є настільки очевидним, що ці регіони перетворилися навіть в окремий світ. «Здобути весь світ». А я у зв’язку з цим запитав би: «Яка ж користь людині, що весь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?»
Це – велике випробування. Молоді дівчата та юнаки, діти, глави сімей, випускники коледжів і навіть люди з постійною роботою покидають свої села й міста. У відповідь ми від них нерідко чуємо: «Золото краще за диплом». Однак у пошуках золота рідко вдається досягти значного успіху. Відсоток людей, які отримують прибуток чи повертаються до нормального життя, є дуже низьким. Чимало працівників копалень стають жертвами обвалів, інші повертаються додому із серйозними захворюваннями чи інвалідністю. Хіба вони не погубили самих себе? Віра таких «авантюристів» не витримує випробування. [повністю]
«Наша сім’я» — журнал Новоапостольської церкви. Саме тут свіжі новини про богослужіння Першоапостола, про цікаві події в новоапостольському житті, звернення Першоапостола і багато іншого.
Часопис "Наша ciм’я" випуск 12, грудень 2021
Те, що робить Бог, людям часто важко зрозуміти. Вони запитують, чому Він допускає те чи інше, чому не відвертає лихо. Люди, буває, не погоджуються з Богом. Окрім цього, людина схильна переоцінювати себе й вірити, що здатна навіть перевершити Бога. Хіба не це було одним із головних мотивів гріхопадіння?
