Перу давньогрецького поета Езопа належить байка «Лев і Коза». Вона завершується настановними словами: «Довіряй, але перевіряй» Подаємо її короткий виклад: «На високій горі над кручею паслася Коза, яку побачив Лев. «Спускайся вниз, – сказав Лев. – Поглянь, яка тут трава висока і які буйні кущі!» «Вельми дякую тобі за пропозицію, – мовила мудра Коза, розпізнавши задум Лева. – Однак, здається мені, що ти турбуєшся не про мою, а про власну ситість! Адже так! Тут на горі я почуваю себе безпечно, а внизу ти одразу проковтнеш мене». Довіряй, але перевіряй!»  [повністю]

Під час перебування в Амстердамі Першоапостол служив біблійним словом із Луки 10, 20: «Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі». Цими словами Ісус вказував Своїм учням на те, аби вони не зосереджувалися на результатах своєї праці, а – на своєму небесному покликанні. 

[повністю]

Бути спокійними значить зберігати душевний спокій і спокійно ставитися до того, на що годі вплинути. Будні багатьох людей виглядають по-іншому: ми маємо проблеми, гніваємось або зазнаємо стрес, відчуваємо напругу. Усе це негативно позначається на нашому здоров’ї.

Адже тоді нам, замість діяти, доводиться витрачати багато енергії на вираження власних емоцій. Людина, яка нервує чи має страх, є нездатною вміло діяти й швидко потрапляє в стан, що паралізує її.

[повністю]

67-літня Сабіна (звати її, власне, по-іншому) посміхається: «Чи є пенсіонер, який має час?» Якщо вона не поїхала у відпустку чи не опікується своїми онуками, то співає у хорі або грає у невеличкому оркестрі, прибирає церкву чи є там, де потрібна її допомога. А її чоловік завжди поруч з нею. Обоє ще здорові й мають змогу утримувати самих себе. У них усе інакше, ніж було з їхніми батьками. 

[повністю]

Друге Пришестя Ісуса Христа і вхоплення Його Невісти в Небесну обитель – це основа нашого віросповідання. Сам Господь обіцяв, що прийде вдруге. У Своїх прощальних промовах Він зокрема мовив: «І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я» (Від Івана 14, 3). Під час вознесіння Ісуса Христа Ангели також підтвердили цю обітницю. Два мужі в білих одежах приступили до апостолів, що дивилися на Господа, Який зносився у небеса, і мовили: «Мужі галілейські!  Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, Який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо» (Діяння 1, 11). Про цю Господню обітницю звіщали апостоли давнього часу, про неї звіщають також апостоли сьогодення. Мета нашої віри – бути з Господом під час Його Другого Пришестя.  [повністю]

У своєму Посланні до римлян апостол Павло прославляв Божу велич і зокрема мовив: «О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні Його постанови і недослідимі Його дороги!» (Римлян 11, 33). 

У цьому Посланні він серед іншого зупинявся на конфлікті, який спалахнув між першими християнами-юдеями й християнами-язичниками. Апостол, зокрема, наголошував, що жоден з них не має перевагу над іншим. 

Усі – юдеї та язичники – згрішили перед Богом, й завдяки Його милості можуть осягнути вічне спасіння. Спізнання того, що Бог є суверенним у Своїх діяннях, що Він вірно опікується й проявляє Свою любов до нас, неодмінно – як мовиться у заголовку до цієї глави – викликає у нас бажання величати Бога, а також – Його чудесні діяння.