Навряд чи можливо людині виконати всі Господні Заповіді. Чи це обурює вас? Проаналізуємо працю поштового кур’єра у великому місті. Йому треба доставити дві посилки за однією адресою. Але йому нема де припаркуватися. Він об’їжджає цілий квартал, однак місця для паркування так і не знаходить. Тоді кур᾽єр включає «аварійку», припарковує авто у другий ряд дороги, і, міцно притискаючи поштові пакети до себе, стрімголов біжить до адресата . Якби він завжди дотримувався правил дорожнього руху, то навряд чи зміг виконувати свою роботу.

 Не один лікар, догоджуючи пацієнтові, затримується у клініці довше, виручаючи свого колегу по роботі. Навіть Господь Ісус не дотримувався закону, коли зціляв недужого в святу суботу.

[повністю]

Один літній чоловік був вельми заможною людиною. Якось псевдополіцейські зателефонували йому і сказали, що до нього отот увірвуться злочинці й пограбують його. Вони, щоправда, не можуть так швидко приїхати, тому попросили, аби він поклав у пакет все своє золото, прикраси й готівку та закопав під деревом у саду перед будинком. Тоді вони зможуть допомогти йому. Одного разу цей немолодий чоловік уже був жертвою пограбування, тому зробив саме так, як псевдополіцейські просили його по телефону. Упродовж декількох хвилин цей літній чоловік втратив сотні тисяч євро.

[повністю]

Бог наділив нас дарами, які ми маємо застосовувати як на власне благо, так і й на благо ближнього

Бог створив землю і доручив людині розпоряджатися нею, доглядати її. Отже, Він доручив людині доглядати за всім, що створив, згідно з Його волею. Людина несе відповідальність за збереження переданого їй творіння. Вона має турбуватися й не нищити його. Людина повинна доглядати й оберігати створений Богом світ (творіння). Вона не може казати: «Я використаю усі ресурси, що є в моєму розпорядженні, а Бог потурбується про все інше. І якщо вони вичерпаються, то Бог дасть ще щось інше». Ні, Бог доручив людині творіння, і кожен з нас зокрема, а також усі ми несемо колективну відповідальність за його збереження. [повністю]

«Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його»: Буття 2, 15

Нічого не відбулося випадково, увесь світ створений Богом і Бог дарував нам усе. Ми усвідомлюємо: усе, що маємо, ми маємо завдяки Його благодаті.

Звичайно, нам треба докладати зусиль і треба працювати. Ми прагнемо отримати Боже благословення і тому живемо згідно з Його Заповідями. Однак, ми знаємо, що благословення не можна купити. Навколо нас ми бачимо людей, які мають перед Богом не менше заслуг, ніж ми. Можливо, вони працюють більше, ніж ми і ведуть себе згідно з Божою волею. І все ж вони не отримують того, що ми отримуємо. Коли я дивлюся на наших братів і сестер з усього світу, то визнаю, що багато з них є глибоко віруючими, а милостивий Бог дає їм навіть не половину того, що я маю. [повністю]

Чи знаєте ви людей, які несподівано вриваються у вашу квартиру? Або людей, які виливають на вас чимало словесного бруду і не дають нам вставити своє слово? Або людей, які незаслуженою похвалою викликають сором в інших людей, і своїми непомірними подарунками переступають межу дозволеного? Є чимало людей, яким властиво спершу: влаштовувати свої справи за рахунок інших, показувати іншим «де раки зимують», розкривати чужі карти чи хизуватися власними перевагами. На щастя, переважна більшість людей ставляться до ближнього, як до собі рівного, і бажають йому добра; вони зустрічають його не зі стиснутим кулаками в кишені, а з відкритими й щирими обіймами. Що люди роблять спершу, як тільки прокинуться? Одні п’ють каву. Інші приймають теплий душ. 

[повністю]

Канада – це країна переселенців. Предки переважної більшості канадців є вихідцями з інших країн. Батьки чи бабусі й дідусі переселилися до Канади, аби розпочати тут нове життя. Для людей, які об᾽єднані у більш як двісті етнічних груп, ця країна стала батьківщиною. Це позначається і на наших громадах.

На богослужінні, яке відбувалося 19 серпня у Бремптоні, Першоапостола вів мову про те, що Бог творить те, що хоче, і втілює у життя те, про що говорить. Дивлячись на більш як 350 братів і сестер, які зібралися в церкві Бремптона, я бачив строкату мозаїку країн, з яких вони походять. Господь зібрав їх усіх разом. І раптом у мене виникла думка: «Господь закликає до служіння того, кого, в який час і де хоче».  [повністю]

Радість! Неабияка радість! У Священному Писанні про радість не раз мовлено проникливо й переконливо. Настільки проникливо, що радість пронизує усе, наші руки, ноги, очі й навіть голос: «Алілуя!»

Радість є поживою для душі. Так, як людина не може жити без вітамінів, так вона не може існувати без радості: людське життя без радості схоже на пустелю.  [повністю]